Дослідження психологів

Кімберлі Янг діагностує Інтернет-адикцію на підставі п'яти і більше позитивних відповідей, що характеризують поведінку людини за останній рік. При цьому вона фокусує увагу на залежності від Інтернету, а не на більш загальній комп'ютерній залежності.

Людина вважається Інтернет-залежною у випадку п'яти чи більше позитивних відповідей на ці питання.

Кімберлі Янг називає чотири ознаки Інтернет-залежності:

• нав'язливе бажання перевірити e-mail;
• постійне чекання наступного виходу в Інтернет;
• скарги навколишніх на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет;
• скарги навколишніх на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет.

Більш розгорнуту систему критеріїв приводить Голдберг. На його думку, Інтернет-залежність можна констатувати при наявності 3 пунктів з наступних:

• Кількість часу, яку потрібно провести в Інтернеті, щоб досягти задоволення (іноді почуття задоволення від спілкування в мережі межує з ейфорією), помітно зростає;
• Якщо людина не збільшує кількість часу, що вона проводить в Інтернеті, то ефект помітно знижується;
• Користувач робить спроби відмовитися від Інтернету чи хоча б менше проводити в ньому менше часу;
• Припинення чи скорочення часу, проведеного в Інтернеті приводить користувача до поганого самопочуття.

Воно розвивається в проміжку від декількох днів до місяця. Такий стан може виражатися емоційним і руховим порушенням, тривогою, нав'язливими міркування про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, довільними чи мимовільними рухами пальців, що нагадують друкування на клавіатурі.

Доктор М. Орзак виділяє не тільки психологічні, але і фізичні симптоми, до яких відносить:

• враження нервових стовбурів руки, зв'язане з тривалою перенапругою м'язів;
• оніміння пальців руки, що тримає „мишку";
• сухість та різь в очах;
• головні болі по типу мігрені;
• болі в спині;
• нерегулярне харчування, пропуск прийомів їжі;
• зневага до особистої гігієни;
• розлад сну, зміна режиму сну.